Тимчасові постійні

Сім’я з Харкова наразі живе в Утрехті разом із чотирма дітьми. Вони добре інтегрувалися: орендують житло, мають роботу й володіють кількома мовами. Втім, вони твердо налаштовані повернутися в Україну, щойно це стане безпечним. Ольга мріє зробити свій внесок у відбудову країни та покращити мовну освіту, щоб українці могли вільно володіти англійською.

62-річна жінка, психолог за професією, вже три роки живе одна в Нідерландах. Вона працює й з моменту переїзду ще жодного разу не поверталася в Україну. Сумує за домом, але боїться побачити, що там тепер. Водночас у Нідерландах не бачить чіткого майбутнього, тому живе здебільшого «сьогоднішнім днем».

Прибула до Нідерландів у квітні 2022 року під тимчасовим захистом. Після трьох центрів прийому та досвіду роботи як з нідерландцями, так і з українцями, активно будує своє майбутнє: має п’ятирічний дозвіл на проживання та навчається в університеті HBO за напрямом Urban life and placemaking. Її мета — у майбутньому за допомогою європейської освіти долучитися до відбудови України. Наразі живе зі своїм нідерландським партнером, з яким у стосунках уже 2,5 року. У найближчому майбутньому не планує повертатися в Україну.

Мати, яка три роки тому втекла до Нідерландів із двома дітьми та собакою. Їхній дім і авто під Києвом були знищені в перші дні війни. Її чоловік залишився в Україні. Вона справляється з усім сама, що емоційно складно, але Юлія дуже пишається своїми дітьми: син навчається в університеті в Роттердамі, донька отримує якісну освіту в нідерландській школі. Вона хоче поділитися своєю історією, щоб привернути увагу до матерів, які самостійно виховують дітей за кордоном.